Безсполучникові складні речення

Безсполучникове – це таке складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле не сполучниками чи сполучними словами, а інтонацією, ритмомелодійними засо­бами. Наприклад: Прийшла весна весела, верба зазеленіла, соло­вейко затьохкав, вишні цвітом укрилися (Б. Грінченко).

Смислові відношення в безсполучниковому складному реченні,

як і в сполучниковому, залежать від змісту простих речень – частин складного.

За характером смислових зв'язків між частинами безсполуч­никового речення вони поділяються на дві групи: а) з однорідни­ми (однотипними) частинами, які не залежать одна від одної: Мі­сяць спадає за обрій, Корчиться ночі мара (О. Ольжич); б) з неоднорідними (неоднотипними) частинами, одна з яких зале­жить від іншої: Я зачарований стояв – симфонія досвітня почалася (М. Хвильовий) – можна умовно так перебудувати речення: Я зачарований стояв тому, що симфонія досвітня почалася.

Поєднання окремих частин у безсполучниковому складно­му реченні може супроводжуватися й деякими іншими засо­бами, наприклад уживанням відповідних слів: Спочатку при­мовкли коники, тоді шелеснуло листя, потімзнову запала тиша (Ю. Смолич) – виділені прислівники інтонаційно вка­зують на часову послідовність

Безсполучникове складне речення. Розділові знаки у ньому

Безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів: Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море. У безсполучниковому складному реченні між його частинами ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Кома ставиться, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій: Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

Крапка з комоюставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки. Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Двокрапка ставиться, якщо:

- друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що). Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.

- друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що): Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:

- зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, мов...): Мало прожити життя — треба життя зрозуміть

- друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення: На годину спізнишся — за рік не доженеш.

- у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині: Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

- відбувається швидка зміна подій: Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

– одночасності або послідовності дій:

Гаснуть у плавнях летючі комети, тихо вмирає на заході ніч (А. Малишко); Схилиться над селом сонячна твердінь, ластівка крилом розтинає тінь (М. Рильський);

– пояснювальні:

Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка);

– протиставні:

Поглянув я на ягнята – не мої ягнята (Т. Шевченко);

– причинові:

І слова не можна було зрозуміти: такий зчинився гамір (Л. Мартович);

– умовні:

Погодуєш рослину – нагодуєш, родину (Народна творчість);

– наслідкові:

В душі моїй сила стозора – бушуй, натхнення, бушуй (П. Тичина).

Виражати смислові відношення в безсполучниковому складному реченні допомагають в усному мовленні інтонація, а в писемному – розділові знаки:

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський).